ВИЩА ШКОЛА: ВИКЛИКИ СЬОГОДЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Ю. В. Перебийніс
Полтавський юридичний інститут
Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Україна
julia.v.pere@gmail.com


ВИЩА ШКОЛА: ВИКЛИКИ СЬОГОДЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

За даними Державної служби статистики України на початку 2017-2018 навчального року в Україні існував 661 вищий навчальний заклад, у якому навчалися 1538,6 тис. осіб. У вересні 2016 р. діяло 657 вишів, а кількість студентів становила 1586,7 тис. [1]. У цьому відношенні Україна не відрізняється від решти світу: понад 40% населення у віці 25-34 років у країнах, які входять до Організації економічного співробітництва і розвитку, і майже 50% населення такого ж віку в США мають вищу освіту [2]. Кожен додатковий рік навчання в університеті призводить до зростання заробітної плати їх випускників на 8-13%, а рівень безробіття є обернено пропорціним до рівня кваліфікації працівника [3]. Проте цінність, яка додається працівникові університським дипломом, знижується зі зростанням кількості випускників [2], а рівень конкуренції збільшується, особливо серед молодих фахівців.
У зв’язку з вищезазначеним хотілося б звернути увагу на питання масифікації університетської освіти. На думку М. Троу, основними причинами цього явища є такі: попит на більш освічених працівників, нестача робочих місць для випускників школи та  підвищення освітніх стандартів. Саме тому вища освіта з привілею перетворилася на обов’язок [4]. Однак наразі для України є актуальним питання відбору до вишів, адже демографічна криза та конкуренція з боку університетів сусідніх країн, призводить до браку абітурієнтів, які б мали високий рівень шкільної підготовки. В основі процесу такого відбору лежить проблема  узгодження справедливості (тобто визнання того, що не всі учні мають однаковий доступ до якісної шкільної освіти, а їхні батьки – рівні матеріальні можливості) та академічної вимогливості [5].
Варто згадати і про незадовільний рівень якості освітніх послуг, адже при високій конкуренції на ринку рівень компетентностей молодих фахівців залишає бажати кращого. Серед основних причин цього - корумпованість суспільства, адже наразі ще спостерігається примат соціальної компетентності над професійною [6], що й призводить до нівеляції цінності диплома, подальшого поширення списування, академічного плагіату тощо.
На наш погляд, у боротьбі із зазначеними негативними явищами активну роль почало відігравати запровадження в Україні зовнішнього незалежного тестування при вступі в магістратуру, а також перевірка наукових робіт студентів на плагіат.
Слід звернути й увагу і на те, у системі вищої освіти не спостерігається того належного та безперервного зв'язку між системою вищої освітою і ринком праці, якого вимагає сьогодення. На думку Й. Руса, насьогодні, бізнес-освіта є «анахронізм як за формою, так і за змістом» [7]. Серед напрямків її реформування він пропонує звернути особливу увагу на необхідність орієнтації на гуманістичні цінності, поєднання інноваційних і традиційних методів навчання, індивідуальний підхід до студентів, використання даних про найновіші досягнення, а також зосередитися на формуванні практичних компетенцій [7].
При цьому варто розвивати не лише когнітивні навики студентів (“hard skills”), але й такі соціальні компетенції (“soft skills”), тобто вміння взаємодіяти з людьми. Компанії зацікавлені у працівниках із такими некогнітивними навиками, як емоційний інтелект, стійкість до стресу, емпатія та доброчесність, які рідко враховуються при відборі абітурієнтів [2]. Нестача ж соціальної складової професійної компетенції перешкоджає працівникам, особливі у системі професій «людина-людина», тому університетам варто інвестувати у навчання таким навикам.
Ще однією із проблем вищої школи є те, що професійні компетенції, яких набувають сучасні студенти, кожуть виявитися зайвими вже у найближчій перспективі, адже до 2035 р. значну кількість (до 47%) робочих місць буде автоматизовано [3]. Однак не всі види робіт зможуть виконувати комп’ютери, хоча частини навиків, які вимагаються сьогодні, не було у списку необхідних ще кілька років тому (допитливості, здатності до постійного самостійного навчання, бажання і вміння адаптуватися до змін та готовності керувати своїм професійним зростанням) [8]. Роль університетів часто полягає у прищепленні вміння навчатися самостійно, наприклад, завдяки запровадженню спеціальних курсів, як-от, сертифікатна програма «Методика роботи з науковим текстом (вчимося вчитися)» у Полтавському юридичному інституті Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Важливими тут є і навчальні он-лайн ресурси, частина яких може скласти конкуренцію традиційним вишам. Їх використання є надзвичайно важливим, бо через постійну трансформацію вимог на ринку праці не завжди навчальні програми передбачають розвиток усіх необхідних компетенцій, а роботодавці часто не готові інвестувати у подальше відвищення кваліфікації працівників [3].
Отже, наразі серед основних проблем вишої школи України - корумпованість, проблема узгодженості справедливого відбору абітурієнтів із академічною вимогливостю, недостатній розвиток практичних компетенцій студентів, у тому числі їх соціальних складових, що перешкоджає безперервному зв'язку між системою освіти і ринком праці. Позитивним наслідком реформування є виявлення рівня знань випускників бакалаврату завдяки проведенню ЗНО та запровадженню перевірки наукових робіт студентів на плагіат. Оскільки постійні зміни у суспільстві знань призводять до трансформації вимог на ринку праці, автоматизації робочих місць, важливим є навчити студентів отримувати знання самостійно, у тому числі і завдяки он-лайн курсам, підготувати їх до керування власним професійним зростанням.

Список використаних інформаційних джерел
1. Вищі навчальні заклади. // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2005/osv_rik/osv_u/vuz_u.html. - Назва з екрана.
2. Чаморро-Премузик Т., Франкевич Б. Интеллект вместо диплома // Harvard Business Review Россия. – 2019. – №1 // [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://hbr-russia.ru/karera/professionalnyy-i-lichnostnyy rost/791587?fbclid=IwAR07JTeosX_Bv_QUtbuLIroA-5QaQPc2URd_I4VyHMTTjLOxxTwpF3fRqsY. - Назва з екрана.
3. Lifelong Education. Learning and Earning // The Economist, 2017, January 14-20, pp. 43-54.
4. Martin Throw. Twentieth-Century Higher Education: Elite to Mass to Universal, Baltimore, Johns Hopkins University Press, 2010, 640 pp.
5. Совсун І. Дилеми масифікації вищої освіти // [Електронний ресурс]. Режим доступу:https://medium.com/@inna.sovsun/%D0%B4%D0%B8%D0%BB%D0%B5%D0%BC%D0%B8-%D0%BC%D0%B0%D1%81%D0%B8%D1%84%D1%96%D0%BA%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97-%D0%B2%D0%B8%D1%89%D0%BE%D1%97-%D0%BE%D1%81%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B8-8dd37b8b2818?fbclid=IwAR13Kp4MQHKMaRsAuWEBt7q3ERTby5pbWoayOeuQEovGgAw58_rYB2iOjJg. - Назва з екрана.
6. Белокобыльский А.В. Профессиональная компетентность и ее социальное значение // Компетентність особистості в контексті сучасних соціальних трансформацій: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції (м. Полтава, 28 лютого 2014 р.). – Полтава: ТОВ «Фірма «Техсервіс»», 2014. – с. 3-4.
7. Рус Йохан. Какая реформа нужна бизнес-образованию // Harvard Business Review Россия. – 2014. – №7 // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://hbr-russia.ru/biznes-i-obshchestvo/fenomeny/p14102/#ixzz3815JQN8e. - Назва з екрана.
8. Learnability Quatient [Electronic resource]. – Mode of access: https://www.manpowergroup.com/workforce-insights/expertise/ learnability- quotient. – Title from display.