СУЧАСНИЙ СТАН РИНКУ ДОРОГОЦІННИХ КАМЕНІВ ТА ЇХ СЕРТИФІКАЦІЯ

В. В. Індутний, д. геол.-мін. н., професор;
Н. В. Мережко, д. т. н., професор;
К. А. Пірковіч, к. т. н., доцент
Київський національний торговельно-економічний університет, Україна, indutny@nwv.com.ua, neprod2@knteu.kiev.ua, pirkovich@gmail.com


СУЧАСНИЙ СТАН РИНКУ ДОРОГОЦІННИХ КАМЕНІВ ТА ЇХ СЕРТИФІКАЦІЯ

На початку ХХІ століття на світовому ринку дорогоцінних каменів виникли особливі умови, які у значній мірі нівелюють практичне значення наявних систем сертифікації дорогоцінного каміння, що практикувалися протягом останніх ста років. Причиною цього стали такі нові обставини:
1. Глобалізований ринок коштовних каменів повністю позбавився дефіцитарних явищ й характеризується відкритістю інформації про обсяги ринків та доступністю потенційного споживача до придбання будь-яких дорогоцінних каменів.
2. Подолано монополізм окремих продавців на ринку коштовних каменів, чим створені нові можливості для впливу потенційних покупців, у тому числі оптових, на вартість дорогоцінного каміння у пропозиції.
3. Спостерігається знецінення інформації, поданої в офіційних добірках рекомендованих (індикаторних) показників вартості, які відкрито публікують провідні лабораторії світу. Це пов’язане з наддинамічним та конкурентним характером змін комерційної вартості на дорогоцінне каміння у пропозиції від широкого кола продавців – видобувних, огранувальних та дилерських компаній. Коливання пропонованих продавцями цін відбувається протягом дуже невеликих проміжків часу і сягає рівнів 30-50 % від початкового рівня.
4. Поява на ринку великої кількості каменів, які є штучно облагородженими (штучне покращення якості) за допомогою сучасних технологій. Ці камені є досить дешевими й широко використовуються в ювелірній промисловості, задовольняючи потреби широкого контингенту потенційних споживачів прикрас. Регламенти оцінки якості таких каменів відсутні. Діагностика ознак облагородження нині доступна майже усім учасникам ринку й, у більшості випадків, не вимагає досліджень каменів в спеціалізованих гемологічних установах.
5. Конфіденційність технічних регламентів провідних лабораторій та обмеженість їх використання при виконанні експертних робіт, а також недоступність еталонів, що нині протирічить законам, які встановлюють вимоги відкритості інформації для кінцевого споживача.
6. Державне регулювання вартісних показників на дорогоцінне каміння протирічить свободам громадян у задоволенні їх гуманітарних потреб.
7. Зростання додаткових витрат, пов’язаних з послугами з пересилки, страхуванням та сертифікацією дорогоцінних каменів, на фоні здешевлення основної маси дорогоцінних каменів.
8. Відмова світових банків розглядати майже усі дорогоцінні камені як предмет застави або депозитних послуг, що пояснюється критично низьким рівнем ліквідності та низькою ліквідаційною вартістю. Це призводить до суттєвого скорочення обсягів послуг спеціалізованих сертифікаційних центрів.
9. Існування можливості здійснювати зрозумілу для усіх учасників ринку попередню і незалежну оцінку якості й вартості дорогоцінних каменів іще до укладення контрактів та здійснення їх сертифікації.
10. Існування потреби в міжнародній уніфікації процесу оцінки (без прив’язки до стандартів національних лабораторій) й прозорості усіх операцій, пов’язаних з нею, а також з метою спрощення роботи міжнародних виставок-ярмарків, які набули популярності й проходять щомісяця в багатьох країнах світу.
11. Створення уніфікованих інтернет-додатків для оперативної роботи з оцінки якості та прогнозування вартості дорогоцінного каміння.
Нові проблеми виробників, продавців, а також потреби споживачів, які виникли у зв’язку з процесами глобалізації й інформатизації ринків, збільшенням обсягів товарних ринків та пришвидшенням обігу цінностей, призводять до того, що традиційний порядок сертифікації дорогоцінного каміння за якістю в операціях купівлі-продажу втрачає сенс, адже втрачають сенс рекомендовані показники вартості, які виконували в минулому роль мотиваторів на монополізованих ринках.
Коли ми отримуємо сертифікат, яким засвідчується висока якість дорогоцінного каменя й, відповідно, його висока прогнозована вартість, ми розуміємо, що нині існує цілком реальна можливість придбати подібний камінь за ціною на 40 і більше відсотків нижчою від прогнозованого показника і без додаткових витрат на сертифікат. Відтак, мотивація до дорогої сертифікації здешевленого та дуже поширеного на ринку дорогоцінного каміння поступово втрачає сенс, так само, як й рекомендовані вартісні показники.
Атестат якості є важливим для кінцевого споживача тільки тоді, коли не містить конфіденційної складової й може бути доказом високої вартості каменя. Гарантом якості виступає гемологічна лабораторія, яка діє лише як консультант й, згідно з сучасною юридичною практикою, не несе відповідальності за можливу вартість каменів й, навіть, за результат визначення їх якості. Якість визначають за конфіденційними регламентами й, таким чином, експерт відповідає лише за дотримання регламенту при визначенні якості, але не за результат визначеної ним якості каменя [1-5].
Проблемність в однозначному розумінні наявних тенденцій на ринку дорогоцінного каміння створює також та обставина, що в сучасному глобалізованому світі з уніфікованою банківською системою, фінансовим ринком й чітко визначеним курсом валют, вартість дорогоцінного каміння є нині ні до чого не прив’язаною. Це, в цілому, є позитивним й притаманним вільному ринку явищем, однак, врешті-решт обмежує кінцевого споживача в компетентності щодо процесів ціноутворення в фінансових операціях, адже донині дорогоцінні камені продовжують виконувати, крім іншого, аккумулюючу фінансову функцію.
Описані проблеми є проявом трансцендентності (відірваності й незалежності) традиційних оцінок якості й вартості дорогоцінного каміння від реальних торгівельних практик, яка не може бути подоланою за допомогою його атестації в провідних гемологічних лабораторіях. Отже, для практичної діяльності потрібні нові, абсолютно прозорі й прості в застосуванні алгоритми для визначення якості дорогоцінних каменів, які є повністю релятивними – однозначно визначеними щодо прогнозованих показників їх вартості, а також повністю конгруентними до фінансових можливостей потенційних покупців.

Список використаних інформаційних джерел
1. Про затвердження Положення про реєстр власних і торгових назв дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного і декоративного каміння з родовищ України: Наказ Міністерства фінансів України від 06.12.2000 № 312 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0927-00.
2. Про затвердження Правил атестації дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння: Постанова Кабінету Міністрів України від 06.09.2000 № 1396, в редакції від 01.03.2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1396-2000-%D0%BF.
3. ТУ У 36.2-21587162.001-2002. Діаманти. Київ: Державний гемологічний центр України, 2002.
4. ТУ У 36.2-32049733-001:2010. Діаманти. Київ: ПП «Центурі», 2010.
5. ТУ У 36.2-32049733-002:2010. Камені дорогоцінні кольорові. Київ: ПП «Центурі», 2010.