ОЦІНКА ЯКОСТІ ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ

Данилюк А.В, магістр, спец.076 «Підприємництво,
торгівля та біржова діяльність», д/ф,
Науковий керівник – Хотинь Л. В.,
Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ,
lyubya_chernivtsi@ukr.net

ОЦІНКА ЯКОСТІ ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ

Основними критеріями оцінки ювелірних виробів є особливі споживчі властивості, які за ринкових умов значно впливають на формування ринкової вартості. Основними факторами, що формують споживчі властивості ювелірних виробів, є сировинні матеріал; технологія виробництва; обробка та художньо-декоративне оздоблювання.
Оцінка художніх достоїнств ювелірного виробу здійснюється відповідно до його призначення, цілісності, досконалості технічного та виробничого виконання і можливості його подальшого використання.
Вивченню цих питань присвячено велику кількість наукових досліджень у світовій економічній літературі, робіт вітчизняних авторів: Артюх Т.М., Дронова Н.Д., Індутний В.Б., Макаров Л.П., Манохіна Л.В. та інші.
Якість сучасного ювелірного виробу, його розміри визначаються як органолептичними, так і лабораторними методами згідно з ДСТУ 3527-97 «Вироби золотарські з коштовних каменів. Загальні технічні умови». Вид виробу, метод його виготовлення, характеристика форми, конструкції та вид закріпки каменя визначаються за ДСТУ 3375-96 «Терміни та визначення» [2, с. 105].
Сплави благородних металів, що застосовуються в ювелірних виробах, мають відповідати естетичним, експлуатаційним та технологічним вимогам, тобто задовольняти потреби споживачів в подальшому використанні ювелірних виробів, що виготовляються з таких сплавів.
Корозійна стійкість ювелірних сплавів повинна забезпечувати стійкість поверхні ювелірних виробів до впливу зовнішнього середовища у нормальних (побутових) умовах експлуатації. Зносостійкість сплавів має бути достатньою для збереження якості поверхні виробів при механічних впливах в умовах експлуатації, тобто забезпечувати стійкість проти утворення рисок та подряпин на поверхні. Зносостійкість ювелірних сплавів забезпечується певним рівнем твердості сплаву.
Механічна міцність ювелірних сплавів має забезпечувати цілісність, незмінність форми ювелірного виробу і відсутність деформації окремих частин у процесі експлуатації. Найбільш високі вимоги за механічною міцністю висуваються до елементів ювелірних виробів, які забезпечують закріплення каменя.
Для усіх сплавів ювелірного виробництва надзвичайно важливим показником якості є вміст основного дорогоцінного металу [1, с. 376].
Модель і конструкція ювелірних виробів повинна відповідати затвердженому зразку, ДСТУ, ТУ чи ТО (технічний опис), кресленням і технічній документації по малюнку, формі і призначенню.
Вставки з напівкоштовних каменів повинні мати рівномірно прополіровану і блискучу поверхню. Вставки зі штучно вирощених перлів повинні бути гладкими і не мати на поверхні подряпин.
В окремих виробах і вставках з натурального янтарю допускаються включення органічного і неорганічного походження, тріщини, міхури, шаруватість, ділянки з внутрішніми і зовнішніми окислюваннями, що не знижують художньої цінності виробів. У кольорових вставках зі скла допускається різнотонність.
У виробах з дорогоцінних і недорогоцінних металів допускається посадка перлів і янтарю одночасно на клей і на штифти з різьбовою чи нарізною насічкою. На поверхні виробів не повинно бути слідів клеючої речовини.
Закріпка вставок і накладок за допомогою стрижня, загнутого вушком, і клепки допускаються у виробах з недорогоцінних металів [3, с. 195].
Вироби з дорогоцінних металів не повинні мати раковин, вм’ятин, шорсткостей, гострих крайок, слідів роботи інструмента, подряпин на лицьовій поверхні. Емалеві покриття на виробах з дорогоцінних металів повинні бути рівномірними, надійними, без помітних неозброєним оком пропусків, просвітів, подряпин і плям.
Усі деталі повинні бути добре і міцно змонтовані. Декоративне і захисно-декоративне покриття – рівномірне по всій поверхні, рівним шаром відповідної товщини, без пропусків, патьоків, тріщин, пористостей, відшаровування, плям, подряпин, міхурів і сторонніх включень. Місця пайки у виробах ретельно заправлені і сліди пайки не повинні бути помітні неозброєним оком. Колір припоя не повинний різко відрізнятися від кольору виробу.
Художня обробка і форма виробів повинні відповідати їх призначенню, забезпечувати зручність користування і відповідати сучасним естетичним вимогам.
Форма перснів повинна бути правильною, краї гладко заправлені, касти припаяні без перекосів і суворо відповідати розміру каменю, крапани гладко заправлені і не повинні дряпати руку. Замки в сережках повинні бути однакового розміру, щільно припасовані, вільно защіпатися і відмикатися, отвір для запору в складного замка – строго в центрі деталі, вільний кінець гачка – добре заправленим, не мати гострих крайок, камені повинні бути парними по розміру, кольору. Браслети для годинників повинні бути еластичними у вигині й у пружині, браслети з ланок – міцно з’єднаними, ланки растяжки повинні рівномірно переміщатися і після розтягування вільно приймати вихідне положення, засувка замка повинна добре пружинити.
У парних виробах (сережки, запонки), багатопредметних гарнітурах і приладах предмети повинні бути однаковими за формою, розмірам, малюнком, кольором й огранюванню вставок, а також по виду оправи.
Ювелірні товари з дорогоцінних металів не поділяються на сорти. Вони або відповідають вимогам стандартів, технічним вимогам, описам і допускаються до продажу як доброякісна продукція, або, у випадку виявлення у виробі недопустимих дефектів, пошкоджень, невідповідності вимогам технічних умов, повертаються виробнику [4, с. 547].
Отже, оцінка якості ювелірних виробів проводиться методами органолептичної оцінки (зовнішнього вигляду, художніх достоїнств, відповідності стилю та моді, якості маркування та пакування) і лабораторних методів (визначення фізичних властивостей, хімічного складу й екологічної безпеки виробів).

Список використаних інформаційних джерел:

1. Артюх Т. М. Діагностика та експертиза коштовностей: підруч. / Т. М. Артюх. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, «Альтерпрес», 2003. – 448 с.
2. Артюх Т. М. Товарознавство ювелірних товарів та годинників: опорний конспект лекцій / Т. М. Артюх. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2002. – 179 с.
3. Артюх Т. М. Товарознавча експертиза ювелірних коштовностей. Теорія та практика: монографія / Т. М. Артюх. – К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. – 303 с.
4. Михайлов В. І. Непродовольчі товари: підруч. / В. І. Михайлов, Т. Г. Глушкова, О. І. Зельніченко. – К. : Книга, 2005. – 556 с.